1. Чому людське життя є найвищою цінністю в сучасному світі За багатовікову історію людство пережило безліч потрясінь: війни, природні лиха, голод, хвороби, що супроводжувалися смертями багатьох людей. Особливо жорстоким було минуле 20 століття. Лише одна подія - Друга світова війна (1939-1945) забрала життя понад 60 млн осіб, більш як 90 млн стали інвалідами. Ця моторошна цифра спонукає до роздумів: хіба можна світ, у якому гине стільки людей, уважати за добрий? Чому моральні правила, відомі тисячі років, виявилися безсилими проти різноманітних проявів зла? Якщо ви добре поміркуєте, то самі зможете знайти відповіді на ці непрості запитання. Річ у тім, що мало знати правила моралі, потрібно чинити за ними й у великих справах, і в буденних дрібницях. Тож, переживши жорстокість і несправедливість, люди дедалі частіше замислюються, чи варто перекладати відповідальність за те, що коїться довкола, на інших. За останні десятиліття в різних країнах світу моральнішими стали закони. Визнаючи людське життя за найвищу цінність, сучасний світ прагне подолати бідність, голод та хвороби, від яких потерпає ще так багато людей. Адже людське життя є тим добром, з яким тільки й можна реалізувати якесь інше добро. Отже, першою умовою визнання гідності кожної особи є повага до її життя. Прочитайте уривок з твору давньої української літератури «Повчання Володимира Мономаха» та поміркуйте. Яка головна думка поданих уривків? Що, на вашу думку, князь уважав за найвищі цінності в житті людини? З «ПОВЧАННЯ ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА» Найголовніше - убогих не забувайте, а по змозі годуйте і подавайте милостиню сироті, і вдовицю оправдуйте самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винуватого не вбивайте і не веліть убивати його. Якщо навіть заслуговуватиме смерті, і то не погубляйте жодної людини. Старих шануйте, як отця, а молодих - як братів. У домі своєму не лінуйтеся, а все помічайте. Не покладайтесь на тівуна, ні на отрока, щоб не насміхалися гості ваші ні з дому вашого, ні з обіду вашого. Куди не підете і де не станете, напійте і нагодуйте страждущого. А найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов, чи простий чоловік, чи знатний, чи посол. Якщо не можете пошанувати його дарами, то їжею і питвом: бо вони мимохідь прославлять чоловіка по всіх краях або добрим, або злим. Якого сенсу в поданому уривку набуває настанова «Не вбивай»? Чому лихе слово, злі думки про когось є виявом лиходійства? Чи є людське життя цінністю для християн?
|