ЛЮБОВ ДО ХРИЗАНТЕМ Один господар дуже любив хризантеми. Він засадив цими квітами садок і на догляд за ними витрачав увесь свій час. Хризантемам той господар приділяв набагато більше уваги, ніж господарству й родині. Суворе покарання чекало на кожного, хто завдавав квітнику щонайменшої, навіть ненавмисної, шкоди. Через пристрасть господаря до хризантем життя всіх мешканців маєтку стало нестерпним. Якось молодий садівник ненароком зламав стебельце однієї квітки. Господар так розсердився, що ув'язнив хлопця. Про цей випадок довідався мудрий Сенгай. Він вирішив покласти край пристрасті до хризантем, від якої потерпало чимало людей. Пізно вночі Сенгай прокрався в садок та зрізав геть усі квіти. Господар давно втратив міцний сон, тож, коли почув у квітнику шурхіт, схопився, взяв меча й вибіг надвір. Упізнавши мудреця, він вельми здивувався: - Що ти тут робиш? Навіщо ти винищив мій квітник? Сенгай спокійно відповів: - Усяке зілля, коли його не прополювати, розростається. Ти забув це, господарю. Відтоді господар більше ніколи не вирощував хризантем. Любити - відчувати глибоку відданість до кого-, чого-небудь; відчувати сердечну прихильність до родинно близьких осіб (дітей, матері та ін.). Мабуть, немає людини, яка б не прагнула, щоб її любили рідні, кохані, друзі... Бо коли ми відчуваємо любов до себе, то розуміємо, що нас цінують, що ми потрібні іншим. Відтак життя набуває сенсу. Розмірковуючи про це, варто, однак, зауважити, що вислів «прагнути любові» не тотожний словам «вимагати любові». Справді, прагнути любові, тобто хотіти, бажати винятково щирого, доброго, дбайливого ставлення до себе, мріяти про те, щоб нас глибоко шанували й захоплювалися нами через те лише, що кожен з нас - особливий, не схожий на іншого, такий, який він є, - відчуття, що не має спільного з наказом, вимогою, - запевняють мудреці. Так, Григорій Сковорода радив: «Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю». Та поспостерігаймо за собою впродовж дня. Чи завжди ми чинимо відповідно до цієї поради? Пригадайте, хто зазвичай зазнає через нас найбільших прикрощів. До кого ми буваємо неуважні? На кого здебільшого вихлюпуємо своє роздратування? Щоб не засмучувати вчинками чи словами тих, кого любимо, варто зважити на спостереження психологів. Вони твердять, що почуття любові в нашій поведінці втілюється в турботі про близьких, відповідальності за них, шанобливому ставленні та в ![]()
|