Отже, сприяти справедливості - це передусім протидіяти кривді правдивим словом, небайдужістю, власною активністю.

Кожна людина у своєму житті замислюється над питанням, як це робити. Порадьтеся одне з одним з цього приводу й ви.

І. Перевірте одне одного, по черзі відповідаючи й оцінюючи кожне запитання по 2 бали.

I. Про які три значення слова «правда» ви довідалися? 2. Чому правда є вищою цінністю? 3. Чи пов'язані поняття «справедливість» та «правда»? Як саме? 4. Що таке справедливість? 5. Як потрібно чинити, щоб бути справедливим? Як справедливість пов'язана з іншими моральними цінностями? 6. Чи можна обстоювати справедливість силою? Чому?

II. Роздивіться ще раз картини, вміщені на початку параграфа. Яка з них подобається вам більше? Чому? Чи вважаєте справедливим твердження: «Таке мистецтво не має права на існування, бо воно мені не до смаку»?

1. Яке з поданих висловлювань відповідає вашим уявленням про справедливість як моральну цінність? Чому? «Коли люди люблять одне одного, їм не потрібна справедливість» (Давньогрецький філософ Арістотель). Часто несправедливий той, хто чогось не робить, а не тільки той, хто що-небудь робить не так» (Римський імператор, філософ 2 ст. Марк Аврелій)

«Справедлива людина не та, яка не заподіяла кривди, а та, яка могла скривдити, проте не схотіла цього робити» (Александрійський філософ 1 ст. до н. е. Філон).

2. Поміркуйте, з якими проявами несправедливості стикаємося в буденному житті. Напишіть невеликий твір-роздум про те, чи можна досягти загальної справедливості.

3. Прочитайте індійську казку та поясніть, чи справедливо нарікала сова на солов'я. Сформулюйте для себе кілька правил, як бути справедливим.

ЗАВИДЮЩА СОВА

Якось сова сіла на дах царського палацу і в садку, на високій пальмі, побачила солов'я. З подивом помітила сова: кожен, хто проходить повз нього, низько, до землі вклоняється.

Невдовзі в садок вийшов і сам цар. Він тримав у руках золоту тацю з добірним зерном.

- За що це тобі від них така шана? - мовила сова до солов'я.

- Цареві напрочуд подобається мій спів, - скромно відповів соловей. День скінчився, запала ніч, але сові було не до сну.

«Чим я гірша від солов'я? - думала вона. - А голос мій навіть кращий від солов'їного. Цар іще не чув мого співу: якби почув, то й слухати більше