• Чого навчають притчі?

• Кого вважають ідеалом для наслідування?

• Якими є якості ідеальної людини, про які говорять притчі?

• Після повідомлення результатів групової роботи порадьтеся, що спільного є в змісті обох притч? Про що це свідчить?

1. Напевно, вам відома біблійна притча про доброго (милосердного) самарянина. У ній ідеться про випадок, що стався під час війни між самарянами та іудеями. Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон. На нього напали розбійники. Лиходії зняли з нього одяг та поранили його, залишивши ледве живим. Тією ж дорогою йшов священик і, побачивши пораненого, пройшов повз нього. Так само зробив і левіт (помічник священика). Самарянин (чужинець із Самарії) змилосердився над тим чоловіком, перев'язав йому рани, поливши їх вином та оливою, і завіз до заїзду. Самарянин заплатив господарю заїзду, щоб той доглянув пораненого, і пообіцяв, що, коли повернеться, заплатить ще більше.

2. У буддійській традиції є притча, яка називається «Маєш серце». Один пустельник, повернувшись до людей, почав звертатися до кожного зі словами: «Пам'ятай, що ти маєш серце». Коли його запитували, чому він не говорить про милосердя, терпіння, відданість, любов та інші основи праведного життя, пустельник відповідав: «Лише б не забували про серце. Все інше - додасться».

3. Хто такі ідоли та кумири

Прагнення мати ідеал, з яким можна порівняти власні вчинки, часом буває таким сильним, що змушує людину до гарячкових пошуків ідеальної постаті в найближчому оточенні. Напевно, й вам доводилося чути, як хтось із дівчат, захоплено розповідаючи про телепрограму, підсумовує: «Ця артистка - мій ідеал». Буває й таке, що ідеальні риси ми вбачаємо в другові, приятельці. Таке ставлення називають ідеалізацією.

Варто пам'ятати, що, ідеалізуючи когось, ми ризикуємо пережити розчарування, коли раптом виявиться, що «ідеальні» риси є не реальними, а вигаданими, намріяними. В етиці моральний ідеал відрізняють від кумира.

Кумир - так називають того, хто є предметом захоплення, поклоніння.

Саме в такому значенні слово «кумир» відоме загалу, проте є воно переносним. Бо буквально «кумир» (те саме, що й «ідол») - це статуя, що зображувала богів у язичників. Кумир, на відміну від ідеалу, примарний, не гідний наслідування. Саме тому людська мудрість біблійним словом застерігає: «Не творіть собі кумирів».

Утім сьогоднішній світ повний кумирів. Ми часто можемо спостерігати захоплення людей, особливо молодих, кумирами, що під