Від 988 р., коли великий князь Володимир запровадив християнство як державну релігію, наш народ сповідує християнські цінності любові, добра, справедливості, вшановуючи Ісуса Христа. Щоправда, Україна є рідною землею для представників інших народів. Тож чимало в нас людей, які вірять в Аллаха - вони сповідують мусульманство. Є й такі, хто сповідує іудаїзм. Проте якими б відмінними не були ці релігії, спільним для них є віра в єдиного Бога. Ті ж, хто не вірить у Бога, шукають осердя в іншому. Найгірше тим людям, хто ні в що не вірить. Людині, позбавленій віри, нема на що обіпертися, нема на що сподіватися. Така людина не має моральних настанов та пересторог: «Не чини лихого!» Внутрішній світ такої людини темний і плутаний. Ось чому філософи переконані, що духовність людини ґрунтується на вірі, надії та любові. Прочитайте притчу та поміркуйте. - Що означає «вірити»? - Чи потребує доказів людина, яка вірить? У ПЕРУКАРНІ Один добродій завітав до перукаря. Як зазвичай водиться, розбалакалися. Говорили про всяке. Несподівано розмова торкнулася Бога. - Щоб ви мені не казали, а я в Бога не вірю, - почав перукар. - Чому? - спитав добродій. - Та це ж ясніше ясного. Досить вийти за поріг, щоб переконатися, що Бога немає. Скажіть на милість, чи було б стільки хворих, нещасних людей, якби Бог був? Чи були б безпритульні діти? Ні, коли б Бог був, не було б ні страждань, ні болю. Неможливо уявити, що Бог-чоловіколюбець дає згоду на все це. Добродій на мить замислився, проте від суперечки утримався. Коли перукар закінчив свою роботу, добродій підвівся. Вийшов з перукарні і раптом побачив неголеного й зарослого чоловіка. Здавалося, той не відвідував перукаря цілу вічність. Поспостерігавши трохи за нечупарою, добродій повернувся до перукаря. - Знаєте, що маю сказати? Перукарів не існує. - Як це? - здивувався майстер. - А я ж тоді хто? Я ж перукар! - Ні! - вигукнув добродій. - Перукарів не існує, бо інакше не було б неголених та незачесаних людей, як он той чолов'яга за вікном. - Ну що ви таке кажете. Справа не в перукарях, а в тому, що не всі до мене приходять. - Ось воно що! - погодився добродій. - І я так думаю: Бог є. Але не всі люди приходять до нього. Роздивіться ілюстрації, на яких зображено храми різних релігій. Чи сприяють споруди зміцненню віри? Чому так думаєте?
|