Андрій Рубльов. Трійця. Покрова Пресвятої Богородиці. Близько 1420 р. Кінець 17 ст. Кожному з вас випадало вживати слово «вірити». «Ти мені віриш?» - питаємо в приятеля, переповідаючи захопливу історію, що сталася напередодні. Отже, «вірити» означає не сумніватися в правдивості, істинності почутого чи побаченого, тобто приймати щось за правду. Втім слово «вірити» має й інше значення: бути впевненим у чому-небудь, приймати на віру. У цьому сенсі віра -це впевненість у чомусь, яка не потребує жодних доказів. Один авторитетний церковний діяч якось зауважив, що віра полягає в тому, що ми віримо в те, чого не бачимо. Є віра в Бога. Це віра у вищі сили, у невідворотну перемогу добра над злом, у силу правди та любові. Для побожної людини віра в Бога становить основу моральності. Вона є дороговказом для вибору між добром та злом: оскільки все у світі живе за Божими законами -заповідями, то дотримання заповідей - це добро, а порушення їх - зло (гріх). Багато людей вірять у науку. Це віра в те, що людський розум здатний творити справжні дива. Є віра в людину. Це віра в те, що в людині втілено виняткові можливості й здібності, що в кожній людині більше доброго, ніж лихого. Буває віра в себе. Це віра в можливість власними силами досягти в житті чогось великого, корисного для інших. Істотною особливістю віри є те, що вона не потребує доказів. Віра допомагає людини жити, вона сповнює силою й дарує надію.
|