НЕ РОЗГЛЕДІЛА

Богородиця саме збиралася випрати сорочечку Ісуса, коли побачила на лузі дівчинку, що пасла корову. Покликала її та попросила потримати дитятко. Дівчинка, яку звали Катерина, охоче погодилася. Вона зауважила, що ніколи не бачила такої гарної дитини, і крадькома зрізала золотий кучерик.

- Це ти взяла кучерик? - запитала Богородиця.

- У нього такі чудові кучері, що я захотіла один узяти собі. Якщо хочеш -поверну, - паленіючи від сорому, відповіла дівчинка.

- Залиш собі.

Наступного дня Катерина знову пасла корову на луці й сподівалася, що ще раз з'явиться прекрасна пані з дитиною на руках. Але замість неї з'явився ангел і спитав:

- Чи не бачила ти поблизу Господа і Богородицю?

- Учора бачила одну пані з дитятком. Пані прала, а дитина спала. Поглянь, навіть залишила мені його кучерик.

Ангел узяв кучер і упізнав за ним Господа. Катерині перехопило подих: «Тримала на руках самого Господа, а не впізнала Його».

Якось Катерина набирала воду з криниці. Раптом побачила подорожнього, одягненого у червоний плащ, який спирався на заквітчану палицю

- Даси мені напитися, Катерино?

- Пий, - мовила дівчина і подала йому відро.

Чужоземець, угамувавши спрагу, попрощався. Збентежена Катерина попросила собі одну квітку, - з тих, що прикрашали його палицю.

Паломник дав їй квітку і швидким кроком рушив далі. Хвилиною пізніше з'явився ангел і, побачивши Катерину, запитав:

- Чи ти бачила Господа, як проходив тут?

- Я бачила спраглого чужоземця і дала йому напитися. Поглянь, він навіть залишив мені квітку зі своєї палиці. Ангел упізнав за квіткою Господа. Катерина закам'яніла. «Дала Господу напитися, - сказала собі, -і не впізнала Його?».

Одного разу Катерина пекла хліб. Коли це до неї зайшов незнайомець. Він був такий змарнілий, наче його огорнули всі злидні світу. Зрозуміла Катерина, що незнайомець голодний. Витягла хліб із печі, взяла одну паляницю і дала в руки біднякові. Страшенно зраділий, він одразу почав їсти. Потім зібрав крихти і вклав їх в долоню Катерини зі словами:

- Можу тобі дати лише крихти твого милосердя, їх вистачить для птахів.

Коли бідняк пішов, одразу з'явився ангел, який запитав у Катерини:

- Чи ти не бачила Господа, що тут проходив?

- Бачила убогого, злиденнішого за всіх злидарів світу - був голодний. Дала йому хліба, а він залишив мені оці крихти.

- Це був Господь!

Ось чому якщо якась дитина, чужоземець, убогий просять про щось, їх ніколи не відсилають з порожніми руками. У кожному з них люди бачать Господа.

3. Чи доводилося вам виявляти милосердя? Розпитайте батьків чи інших дорослих про їхній досвід милосердних учинків. Напишіть невеличке міркування «Чи здатне милосердя зробити світ кращим».