Поділіться своїми враженнями із сусідом чи сусідкою по парті. Що вам вдалося відчути? Чи змінився зараз ваш погляд на ті речі, предмети, що вас оточують? Як саме? За бажанням поділіться своїми найцікавішими враженнями з усім класом.

Завдання 6

Прочитайте фрагмент з роману Льва Толстого «Отроцтво» і поміркуйте, про які зміни у своєму погляді на життя пише автор. Що йому вдалося відчути саме в цей момент? Чому він вважає це проявом дорослості? Чи спадало вам на думку щось подібне?

Чи траплялося вам, читачу, у відому пору життя, раптом зрозуміти, що ваш погляд на речі зовсім змінюється, начебто всі предмети, які ви бачили доти, раптом повернулися до вас іншим, невідомим іще боком? Такого роду моральна зміна відбулася в мені вперше під час нашої подорожі, з якої я й веду початок мого отроцтва.

Мені вперше стало зрозуміло, що не ми одні, тобто наше сімейство, живемо на світі, що не всі інтереси крутяться навколо нас, а що існує життя інших людей, які не мають нічого спільного з нами, не піклуються про нас і навіть не мають гадки про наше існування. Без сумніву, я й колись знав усе це; але знав не так, як я про це довідався тепер, не усвідомлював, не відчував.

Яким би бурхливим не було наше власне життя, скільки б ми самі не страждали й не раділи, воно протікає в досить обмежених рамках, і ми ніколи не могли б осягнути всього багатства людських почуттів, якби не художня література. Ось ми читаємо історію героя в книзі. Якщо книга гарна, він як живий постає перед нами: любить, страждає, бореться... Як же нам зрозуміти його? Тільки в один спосіб: чуйністю. Ми повинні, зобов'язані відгукнутися на страждання героя, тобто пережити ті самі почуття, що переживає він. Спочатку співчуваємо, потім - відчуваємо.

Але, зрозуміло, вчитися відчувати тільки по книгах - неможливо. Книги лише розширюють нашу поінформованість про почуття людей, а реальні, живі почуття викликаються життям, справжніми відносинами з людьми, які нас оточують. У кожному з нас живе чуйність, здатність до добрих почуттів. Пам'ятаймо, що співчуття, співпереживання завжди підтримують людей. Вчімося ж розуміти, тобто відчувати, що почуває мама, друг, учитель, будь-яка мало знайома або зовсім не знайома людина, з якою життя звело випадково. Може, їм сумно? Тоді безтактно бути веселим. Може, їм соромно? Тоді жорстоко - докоряти їм. Може, у них велика радість? Тоді не варто лізти в їхню душу зі своїми дрібними неприємностями. Словом, настроюватимемося на почуття інших людей, найбільше боячись образити їх неуважністю або нерозумінням. Так поступово наше серце стане чуйним до сердець інших людей, ми виплекаємо багатство почуттів, багатство душі.