Микола Реріх. Сутінки. Перша половина 20 ст.

Важко відповісти на це запитання - адже кожний думає про своє. І все-таки всі ми думаємо про прекрасне - за це ми й цінуємо мистецтво.

Ми можемо завітати і до концертної зали. Щось нове прокидається в нас при звуках музики, щось пригадується нам - і ліс, і відчуття краси, і головні, дуже важливі наші думки, і прагнення бути кращим, чеснішим, чистішим... Що дасть нам ця музика? Дуже багато. Те, що закрите для нецікавого, байдужого серця -думки й почуття, спогади й мрії, гостре відчуття краси життя, людського духу, бадьорості, прагнення щастя!

Мистецтво вчить нас багато чого. Воно підносить кожну людину: і того, хто дотепер не любив віршів, не слухав симфоній, і того, хто з дитинства, з юності полюбив музейні зали, і тишу перед концертом, і завісу театру, що піднімається. Людина, збагачена мистецтвом, тим і відрізняється від інших, що постійно, щодня, щороку намагається зрозуміти щось нове, збагатитися ще й ще, розвити свій смак, вирости духовно.

Є поруч з нами і щасливці, які з дитинства знайшли себе, обрали свій шлях. Один з насолодою піклується про їжаків і черепах, інший - день і ніч сидить за шахами. Третій, забувши про неви-вчену історію, сидить над комп'ютерною програмою. Четвертий з дитинства став книголюбом і розшукує по бібліотеках рідкісні видання. І не має значення, яке у людини хобі - улюблене заняття на дозвіллі, захоплення. Це може бути малювання, плетіння, співи чи вирощування рослин, головне - це можливість зростати духовно, вдосконалюватись.